Злість - це нормальна емоція, яку відчуває будь яка людина, коли її потреби не задовольняються, плани руйнуються, а межі порушуються.

Батьки - такі самі люди і цілком природньо, що вони інколи відчувають і злість і роздратування до дитини.

Погано, коли батьки перекладають відповідальність за свої емоції на дитину та звинувачують її у своїх негативних почуттях. Слова "Ти мене злиш, дратуєш, зводиш з розуму" - це звинувачення дитини.

Говорити про свої емоції батькам та педагогам варто у формі "Я-повідомлень". Тоді дитина вчиться розуміти та поважати почуття інших та не відчувати провини за ємоціі інших людей.

14 лютого 2018 року в світі відзначається День святого Валентина, наша школа теж долучилася до святкування "дня закоханих". 

Всі учні школи мали чудову можливість сфотографуватися у фотозоні. Особливо активно долучилися учні 3-Б класу, вони обмінювалися валентинками (які попередньо були підготовленні), з однокласниками та учнями школи.

Дитина вчиться, коли робить власні помилки. Теоретично ми це знаємо, а на практиці часто дратуємося з того, що дитина не слухається і хоче перевірити наші слова ділом. І таке роздратування виливається у звинуваченні та приниженні. Замість піклування, словами "сам винний!" батьки забороняють дитині помилятися, сумувати з цього приводу та отримувати підтримку. Натомість - вчать брати всю провину на себе та не вірити у свої сили!

Батьки хочуть підтримати і заспокоїти дитину, коли вона боїться, але іноді не знаходять слів і замість прийняття почуттів дітей, заперечують і знецінюють їх, до прикладу: 

- "Це зовсім не страшно! 

- Годі боятися! 

- Не вигадуй!

-  Боятися немає сенсу!".

Заперечення почуттів не заспокоює дитину, вона залишається сама, наодинці зі своїми страхами.

 І не вчиться їх розділяти.

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

1го грудня учні середньої ланки Тетіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на чолі з практичним психологом Колеснік Ю.В та соціальним педагогом Шпильовим Р.О. долучились до всесвітньої акції "День бородьби з ВІЛ\СНІДом".Ми вже звикли, що 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми, як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного. Саме тому 1 грудня – „День боротьби зі СНІДом” перейменовано в „Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими”.

Отже сьогодні, І грудня – Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими, який донедавна називався Міжнародним днем боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Всесвітній день                                1 грудня                     Міжнародний день боротьби з ВІЛ/СНІДом                                          порозуміння з ВІЛ-інфікованими

 Школярі ознайомились з:

• проблемою ВІЛ\СНІД в Україні та за її межами;
• шляхами передачі та поширення ВІЛ\СНІД.
• прблемою збереження власного здоров"я.

Як вберегти дитину від небезпек, що існують в Інтернет-просторі та соціальних мережах

Декілька правил про те, як відвернути увагу дитини від комп'ютера:

Організуйте дозвілля дитини

Зробіть дозвілля вашої дитини як можна цікавішим. Секції, гуртки, походи, спілкування з реальними друзями - усе це прийде вам на допомогу. Якщо ви хочете тримати під контролем, з ким спілкується дитина - запрошуйте  її друзів додому. Звичайно, це створить деякі незручності - доведеться готувати їм перекуси, наприклад. Але вибирайте, що вам важливіше.

Проводьте більше часу з дитиною

Гуляйте, ходіть в кіно, походи. Постарайтеся привчити дитину до театру, хороших книг, вистав.

Якщо ви виявили в соціальній мережі зловмисні тексти або фотографії, що стосуються вашої дитини:

• Збережіть всі сторінки, де ви знайшли цей матеріал, для подальших дій.
• Якщо на сайті або в його адресі зазначено, хто є постачальником послуг, зв'яжіться з ним.
• Постачальник послуг може видалити текст і, можливо, розкрити автора.
• Можете також попросити свого інтернет-оператора зв'язатися з адміністратором зазначеного сайту і вимагати видалення такого матеріалу.
• Якщо образа особливо серйозна і складає собою злочин, зверніться до міліції.

Як батьки можуть допомогти дітям почуватися безпечно в

 Інтернет- просторі та соціальних мережах

·        Поговоріть з дітьми про досвід їх спілкування в соціальних мережах. Попросіть дітей розповідати вам, якщо вони зіткнуться на цих сайтах з чим-небудь, що викликає у них занепокоєння, незручність або страх. Проявляйте спокій і нагадайте дітям, що їх ніколи не покарають за те, що вони вам розкажуть. Дайте дітям зрозуміти, що ви разом з ними будете намагатися знайти вдалий вихід з ситуації, що склалася.

·        Установіть власні правила користування Інтернетом у вас вдома. Як тільки діти почнуть самостійно користуватися Інтернетом, бажано підготувати список правил користування Інтернетом, які будуть прийняті усіма. У цих правилах повинно бути вказано, чи можуть діти використовувати сайти соціальних мереж і яким чином.

·         Прослідкуйте за тим, щоб діти дотримувалися вікових обмежень на сайті. Рекомендований вік для реєстрації на сайтах в соціальних мережах зазвичай складає 13 або більше років. Якщо ваші діти не досягли рекомендованого віку,  не дозволяйте їм користуватися сайтами. Важливо пам'ятати, що ви не повинні повністю покладатися на служби сайту, які не допускають реєстрації дітей, що не досягли потрібного віку.

·         Навчіться користуватися сайтом самі. Оцініть сайти, які планує використати ваша дитина, і переконайтеся, що ви і ваша дитина розуміють політику конфіденційності і правила поведінки. Дізнайтеся, чи існує на сайті контроль над публікованим вмістом. Крім того, періодично переглядайте сторінку вашої дитини.

·         Наполягайте на тому, щоб діти ніколи особисто не зустрічалися з тим, з ким вони спілкувалися тільки в соціальній мережі, і просіть їх спілкуватися тільки з тими, кого вони знають особисто. Діти наражаються на реальну небезпеку під час особистої зустрічі з незнайомими людьми, з якими вони спілкувалися тільки у мережі. Ви можете захистити своїх дітей, попросивши їх спілкуватися в Інтернеті зі своїми друзями і не спілкуватися з тими, з ким вони особисто не зустрічалися.

·         Іноді буває недостатньо просто сказати дітям, щоб вони не розмовляли з незнайомими людьми, оскільки діти можуть не вважати незнайомою людину ту, з якою вони "зустрічалися" в мережі.

·         Переконайтеся в тому, що ваші діти не вказують свої повні імена. Простежте за тим, щоб діти повністю не викривали своє приватне життя, використовували тільки свої імена або псевдоніми, але ніколи не використали псевдоніми, які б викликали непотрібну увагу. Крім того, не дозволяйте своїм дітям публікувати повні імена своїх друзів.

·               Остерігайтеся наявності в профілі дитини інформації, по якій можна ідентифікувати її особу. На багатьох сайтах соціальних мереж діти можуть приєднуватися до громадських груп, включаючи учнів певної школи.

·               Постарайтеся вибрати сайт, який не так широко використовується. Деякі сайти дозволяють захистити вашу сторінку за допомогою пароля або іншими способами, щоб обмежити круг відвідувачів, дозволивши його тільки тим особам, яких знає ваша дитина. Наприклад, за допомогою Windows Live Spaces ви можете настроїти дозволи, вказавши тих, хто може відвідувати ваш сайт. При цьому можливі найрізноманітніші налаштування - від усіх користувачів Інтернету до обмеженого списку людей.

·               Слідкуйте за деталями на фотографіях. Поясніть дітям, що фотографії можуть розкривати багато особистої інформації. Попросіть дітей не публікувати фотографії себе або своїх друзів, на яких є дані, що чітко ідентифікуються, такі як назви вулиць, державні номери автомобілів або назву школи на одязі.

·         Застережіть свою дитину відносно вираження своїх емоцій перед незнайомцями. Ймовірно, ви вже попереджали своїх дітей не спілкуватися з незнайомими людьми безпосередньо по мережі. Проте діти використовують сайти соціальних мереж для написання журналів і віршів, в яких часто виражають сильні почуття. Поясніть дітям, що багато що з публікованого зможе прочитати будь-який користувач, що має доступ до мережі, а також що викрадачі часто шукають емоційно уразливих дітей.

·         Розкажіть дітям про Інтернет-загрози. Як тільки ваші діти стануть досить дорослими для використання соціальних мереж, поговоріть з ними про киберзагрози. Розкажіть дітям, що якщо у них виникне відчуття, що їм погрожують через соціальну мережу, то їм відразу ж слід повідомити про це батькам, учителям або іншій дорослій людині, якій вони довіряють. Крім того, дуже важливо навчити дітей спілкуватися по мережі точно так, як і вони спілкуються особисто. Попросіть дітей відноситися до інших людей так само, як вони хотіли б, щоб відносилися до них самих.

·         Видалення сторінки вашої дитини. Якщо ваші діти навідріз відмовляються наслідувати встановлені правила, які призначені для їх безпеки і ви безуспішно намагалися їх переконати наслідувати їх, то ви можете звернутися на сайт соціальної мережі, який використовує ваша дитина, і попросити видалити її сторінку. Можна також звернути увагу на засоби фільтрації Інтернет-змісту (наприклад, функції сімейної безпеки Windows Live) в якості доповнення і ні в якому разі не в якості заміни контролю з боку батьків.

"Чарівний килимок" або "Мандала"

"Чарівний килимок" або "Мандала"

Мандала (Mandala)  - в перекладі з санскриту "коло" або "центр". Малюнок її симетричний: зазвичай він є колом з вираженим центром.

«Коли людина малює мандалу, вона малює свій внутрішній світ зараз, стан самозвеличання, себе сьогодні, поза соціумом, свою духовну суть. Вона відповідає на екзистенціальні питання: Хто я? Де я? Звідки я? Куди я? Коли отримана відповідь на перші два питання, відбувається переоцінка ситуації. Це і дає найсильніший психотерапевтичний ефект» (Колошина Т.Ю. Арт-терапія).

В п'ятницю, 10 листопада до "чарівного" дійства долучилися й учні 7-Б класу.

 

Поради для виховання щасливих дітей

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДІТЬМИ РАННЬОГО ВІКУ
Шановні батьки!

Спілкуючись зі свою дитиною, намагайтеся:
1. Бути послідовним. Не забороняйте дитині того, що ще вчора їй було дозволено.
2. Будьте ввічливою з дитиною. І тоді Ваша дитина засвоїть саме такий стиль спілкування.
3. Співпрацюйте з дитиною, а не керуйте нею. Ваші накази, різкі заборони демонструють неповажне ставлення до дитини, можуть спровокувати у неї прояви агресії.
4. Вводьте чітку систему заборон. Їх не повинно бути багато, і вони мають бути потрібні Вашій дитині для відчуття безпеки.
5. Формулюйте заборони стисло, конкретно. Краще сказати дитині: “Гаряче!”, “Високо!”, “Брудне!”, “Обережно!”, ніж “Не можна!”, “Відійти!”, “Не бери!”.
6. Встановіть певні правила у Вашій родині, дотримування яких допоможе уникнути великої кількості нотацій і заборон, а дитині – бути спокійнішою та більш впевненою.
7. Розширюйте поведінковий репертуар дитини. Для цього розповідайте їй, яким засобом можна вирішити різні проблеми. Демонструйте приклад різноманітних реакцій на події (як на позитивні, так і на негативні).
8. Застосовуйте під час спілкування з дитиною стислі, чіткі й зрозумілі для неї інструкції. Не захоплюйтеся нотаціями: скоріше з Ваших слів дитина зрозуміє лише те, що Ви незадовільні нею або навіть не любити її.
9. Застосовуючи покарання, намагайтеся не бути надмірно суворими і не принижуйте гідність малюка.
10. Будьте терплячими. Уникайте власних спалахів негативних емоцій у відповідь на незадовільну поведінку дитини.
11. Якомога частіше кажіть дитини про те, що Ви її любите. Нехай малюк знає, що Ви любити його тому, що він існує, а тому що він прибирає іграшки, їсть кашу.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей

---

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її. Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову. Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні. Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі. Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал. Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд. Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки. Правило 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами. Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках. Як можна допомогти дитині добре поводитись? Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування. Змінюйте оточення, а не дитину Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість. Висловлюйте свої бажання позитивно Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Висувайте реальні вимоги Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей. Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги. Обирайте виховання без побиття та крику На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Факти, що можуть Вас здивувати... Діти часто не розуміють, чому їх покарано Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір.  сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте. Діти мають право на позитивне ставлення до себе Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження. Десять кроків, щоб стати кращими батьками 1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності. 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень. 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді. 5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо. 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку. 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини. 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня. 9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється. 10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Питання, які потрібно задавати дитині кожного дня

Часто в буденній суєті, в поспіху справ ми забуваємо поговорити зі своєю дитиною по душах. Це призводить до того, що відносини стають формальними, а в емоційному плані між дітьми і батьками виростає прірва, пише джерело. Як цього уникнути?

Вчені з’ясували, що в день ми в середньому приділяємо дитині 12,5 хвилин. 

З цього часу 8,5 хвилин йдуть на закиди, заборони і т.д. На дружнє спілкування залишається всього лише 4 хвилини! Письменниця Джеймі Харрінгтон знайшла вихід з цієї ситуації, сформулювавши 4 питання, які потрібно задавати своїй дитині кожного дня.

Отже, питання, які варто задавати:

1.Як пройшов твій день?
Якщо спочатку ваш малюк буде говорити «нормально», «все добре» і т.д. не варто одразу налітати з допитом і, що називається, «витягувати розповідь». Можна сказати: «Ну добре, якщо захочеш, потім розкажеш. А ось я сьогодні робив те і те. А сьогодні за день, уявляєш, сталося це і це ». І повірте, навіть найбільш сором’язлива, потайна дитина почне з вами ділитися тим, що у неї на душі.
2. Як справи у твоїх друзів?
Наприклад: «Хто з твоїх друзів, по-твоєму, подобається мені більше за всіх? Чому? Розкажи мені про свого кращого друга. Які якості повинні бути у хорошого друга? Ким зі своїх друзів ти пишаєшся найбільше? Чому? Якби ти дізнався, що твій друг вкрав щось, що б ти зробив?
3. Що хорошого сталося з тобою за день?
Навіть в день коли на вулиці погана погода або в день, коли була складна контрольна робота з математики складно пригадати щось приємне, що сталося з тобою за день. А якщо не згадується, то потрібно самостійно себе розвеселити. Наприклад, незаплановано сходити в кіно, пограти в яку-небудь настільну гру і т.д. Такі фантазії виведуть і вас, і дитину з тяжких роздумів на хвилю позитивних емоцій.
4. Тобі потрібна моя допомога?
Всі ми знаємо, як іноді складно просити допомоги у когось. Дитина, яка не звикла отримувати допомогу в дрібницях, навряд чи звернеться до вас за допомогою в складній ситуації. Тому починайте з малого – запропонуйте допомогти прибрати в кімнаті, допоможіть з домашнім завданням і т.д. Не бійтеся розбалувати сина або дочку, адже чим більше ви допомагаєте по дрібницях, тим вище ймовірність, що в разі серйозного конфлікту дитина прийде за порадою до вас. Втім, це не означає, що потрібно почати робити все замість дитини.

Порада:Слухаючи розповідь вашої дитини, не перебивайте її і не поспішайте виносити судження, коментуйте тільки тоді, коли вас про це попросять. Не ігноруйте тілесний контакт, обійміть вашого малюка, або візьміть за руку. Якщо ви зараз в поганому настрої або у вас немає часу – чесно скажіть дитині про це і домовтеся, коли ви зможете поспілкуватися пізніше.

18 жовтня - Європейський день боротьби із торгівлею людьми

18 жовтня - Європейський день боротьби із торгівлею людьми

Як не стати жертвою торгівлі людьми?

1. Не вірте рекламі фірми, яка не відповідає вимогам законодавства України (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав).

2. Не ведіть переговори про навчання, працевлаштування чи шлюб наодинці з агентом. Запросіть довірену особу. Перевірте, чи має фірма ліцензію на надання відповідних послуг, в  Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

3. Зв’яжіться з Посольством країни, куди Ви плануєте подорож та  дізнайтесь про правила щодо працевлаштування або навчан-\ня  іноземців.

4. Особисто оформлюйте пакет доку-ментів та самі сплачуйте за послуги, щоб уникнути боргової залежності. Не користуйтеся послугами незнайомих осіб, які пропонують Вам допомогу в оформленні виїзних документів, продовженні терміну перебування на території іноземної держави.   Туристична чи гостьова віза не дають право на легальне працевлаштування. Обов’язково укладайте відповідний контракт, складений зрозумілою для Вас мовою у двох примірниках, один з яких залишається у Вас. 

5. Нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу.

6.  Обов’язково залиште рідним ксе-рокопію своїх документів та нещодавно зроблені фотографії, а також номер телефону й адресу, де Ви збираєтеся зупинитися.

7.  Зробіть та тримайте при собі копії національного та закордонного паспортів.

8. Не ставте себе в залежне положення, приймаючи подарунки або позичаючи гроші.

9. Якщо Ви опинилися у скрутному становищі за межами України, звертайтеся по допомогу до:

- Посольства або Консульства України у країні Вашого перебування.

- Національного товариства Червоного Хреста або Червоного Півмісяця.

-  Міжнародних, громадських, благо-дійних організацій.

Заздалегідь підготуйте та тримайте при собі перелік організацій, із зазначенням адреси та номерів телефонів, що працюють у сфері протидії Торгівлі людьми.

Особливості адаптації першокласників до шкільного життя

Початок шкільного навчання – це час великих надій і великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших поразок, саме у першому класі і діти, і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини – адже невдалий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач.           Робота з дітьми передбачає обов’язкове врахування фізіологічних та психологічних особливостей. Деякі з психологічних особливостей маленьких учнів сприяють організації навчального процесу в першому класі, а інші – ускладнюють її. Залежно від характеру впливу цих особливостей на процес засвоєння першокласниками навчального змісту і норм шкільного життя їх можна розподілити на дві групи.     До першої групи належать психологічні особливості першокласників, на які педагог може спиратись під час організації навчального процесу. У свідомості  учня складається ієрархія мотивів. При цьому одним з основних стає мотив встановлення і збереження добрих стосунків із дорослими та іншими дітьми. Учень прагне до визнання з боку дорослого і намагається гарними вчинками заслужити це визнання. Маленький школяр набагато швидше відгукується на прохання і побажання педагога, ніж на жорсткі умови. Власне шкільні норми поведінки    (необхідність піднімати руку на уроці, вставати для відповіді та інше) першокласникові краще пропонувати спочатку у вигляді гри за шкільними правилами.     Першокласник ініціативний, намагається відшукати межі для «можна» та «не можна» в поведінці. Для нього дуже важливо побачити результати власного зростання як школяра. Він прагне все пояснити, прокоментувати, показати, йому подобається запитувати і дізнаватися нове. Учень здатний достатньо довго утримувати увагу на тих об’єктах, які йому цікаві.     У другій групі перелічені психологічні особливості першокласників, які ускладнюють процес засвоєння ними нового предметного змісту і прийняття норм шкільного життя. Школяр не може прийняти та засвоїти всі норми шкільної поведінки, часто порушує межі норм. У першокласника знання норм поведінки і оцінка себе відповідно до цих норм часто не збігаються. Маленький школяр прагне в усьому бути першим, але не може при цьому адекватно оцінити свої уміння. Він часто відчуває труднощі у взаємодії з однолітками. Емоційно важко сприймає власні невдачі, але виявляє ініціативу в критиці однолітків.      Виділено 3 рівні адаптації дітей до школи:Високий рівень адаптації.      Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом, розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.Середній рівень адаптації.     Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.Низький рівень адаптації.     Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання  самостійних завдань не виявляє до них інтересу; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й  прізвища лише частини однокласників. Як допомогти першокласнику звикнути до школи       Дитина пішла в перший клас…  Це буде не простий рік, постаратися доведеться всій родині. Адже на самому початку навчання, поки першокласник звикає до шкільних вимог, засвоює необхідні навички поведінки, опановує навчальними вміннями, він особливо потребує пильної уваги, підтримки, присутності і контролю близьких людей.     Не відмовляйтеся від проводів першокласника до школи, навіть у тому випадку, якщо не треба переходити вулицю. Кілька змістовних хвилин поряд з рідною людиною, і дитина відчуває значущість події, що сталася в житті: вона стала школярем. Незабаром малюк зрозуміє, що ця дорога - не прогулянка, а початок трудового дня. Прагніть максимально використовувати ранковий час для корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для дитини бажаним. Підніміть настрій першокласнику, якщо він встав не з тієї ноги, підбадьорте, якщо чимось незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі: повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам'ять вірш, визначити головну мету дня.      У кожної особистості має бути свій простір. Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче місце - письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною справою - вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил гігієни - правильна посадка, що дозволяє зберегти поставу, необхідне освітлення.      Окремої уваги заслуговує режим дня. Важливо правильно розподілити час навчання і відпочинку, оскільки головною причиною проблем з навчанням і поведінкою є підвищена стомлюваність, неможливість тривалої концентрації уваги. Не перестарайтеся у виконанні домашніх завдань. Діти у віці 6-7-ми років повинні займатися не більше півгодини, далі потрібно робити перерву не менше 15-ти хвилин. Складіть режим дня і строго стежте за його дотриманням. Заплануйте час для обов'язкової прогулянки. Надходження до школи істотно змінює спосіб життя. Проте, варто подбати про збереження різноманіття, радості та гри. У першокласника повинно залишатися достатньо часу для ігрових занять.      Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційне «Молодець!», «Ти так добре впорався!» здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай  він відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття успіху.      Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрілася в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність. Батьки повинні бути в курсі всього, що відбувається в школі. Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань. Будьте поруч, але здійснюйте не тиск, а дружній контроль.    Не втручайтеся у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви будете повідомляти: «З тобою все в порядку! Ти, звичайно, впораєшся!». Ні в якому разі нічого не можна робити за юного учня.     Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов'язково допоможіть. Але беріть на себе тільки те, що учень не може виконати сам, решту надайте робити йому. У міру освоєння нових дій поступово передавайте їх.     Будьте суворі, але справедливі і доброзичливі. Адже ваша мета - турботлива допомога.     Постарайтеся вселити, що уроки - це робота, вчиться треба не для мами з татом і не для бабусі з дідусем. Батькам, зазвичай, здається, що коли дітям по сто разів не нагадувати про уроки, вони все на світі забудуть. Але насправді це не так. Учні початкових класів ще дуже трепетно відносяться до всього, що пов'язане зі школою.    Не треба ставити ніяких умов. Це привчає займатися тільки заради чогось. Бажання вчитися повинно постійно залишатися загальною необхідністю. Вчення зі страху бути покараним призводить до того, що виробляється відраза до навчання і школи.      Зустрівши малюка в шкільному вестибюлі і прямуючи до будинку, запитайте його: «Що сьогодні на уроках було цікавого? Що тобі сподобалося, а що засмутило?»     Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.      Зі вступом до школи в житті дитини з'явилася людина більш авторитетна, ніж ви. Це -  вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.      Для розвитку особистості дуже важливо, щоб дитина продовжувала виконувати якісь доручення по дому. При всій необхідності звикання дітей до нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від додаткових обов'язків.Приймати дитину - означає любити не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінник, помічник,  а просто за те, що вона є!